Борис Пастернак і dolce far niente

У мене є декілька найулюбленіших геніїв літератури і Борис Пастернак займає в цьому пантеоні одне з перших місць. Для мене він в першу чергу асоціюється з трьома речами – неповторнимми в своїй унікальності метафорами, неймовірною радістю буття (мабуть, це і є dolce far niente в чистому вигляді або задоволення від самого життя як процесу, коли не потрібно робити щось додатково, а лише жити) і народженням мого старшого сина. 


Я прочитала про Поета все, що могла знайти, і завжди мене дивувала його безкінечна любов і жага до життя, така, яка більшості з нас і не снилась. А він жив в найстрашніші часи революцій, голоду, холоду і громадянської війни. Тепер я вже розумію, що його “дитинність”, його повнота переживання життя, існування як свята, піднесення, екстаз родом з дитинства, яке, як не дивно, у Поета було щасливим (що в принципі нехарактерно для наших широт, де нещасливі люди вирощують нових нещасних людей). І за словами тих, хто його знав, навіть у 50 і 60 років він виглядав “юношей”. Пастернаку вдалось на все життя зберегти це дитяче захоплення світом і природою (по правді сказати я навіть заздрю таким нечисленним щасливцям, хто має таку чесноту). Звідти і його буйна уява з фантасмагоричними метафорами – “черный храп карет”, “заря, как клещ, впилась в залив”, “лес шелушится”, “горячая кровь сумерек” і т.д.


А ще народження мого сина Маркіяна в 2011 році пройшло під знаком “Доктора Живаго”. Нас з малюком закрили в пологовому на 5 днів і поки він спав, я читала роман так, як більше ніколи нічого в житті не читала. Бо в юності, до появи дітей, роботи і родини, коли ти маєш багато часу для читання, ти ще не здатен по-справжньому осягнути глибину тексту. Я ж пропустила тоді через себе кожну літеру і кому, кожний рух душі героїв і кожну подію в житті Юрія Живаго.

Тому для мене саме Пастернак і його поезія уособлює собою dolce far niente (тобто радість буття).

Share Button

Опубліковано Олена Чернявська

Залишити відповідь